За тією, що за цим

53

Стоїш в черзі, скажімо, в обмінник у великому гіпермаркеті. Чергу немаленька. Стоїш собі, слухаєш музику, ковыряешься в соцмережах, може, навіть серіал дивишся.

І от прибігає взмыленный товариш. «Я за вами!» — і зникає. Гаразд би, якщо на дві-три хвилини. Ні, він надто розумний, щоб стояти в черзі. За цей час він встигне пробігтися по торговому залу і купити все, що треба, поки я буду стояти і твердити всім, як папуга: «За мною ще займав чоловік».

А є ще й такі, що скажуть: «Мені пофіг, що займав, його тут немає, я за вами». Забудеш сказати — примчиться товариш перед самою касою і почне на тебе кричати: чому, мовляв, це ти не сказала всім, що він тут стоїть? Йому що, всю чергу тепер вистоювати? А я наймалася тобі місце тримати, поки ти свої справи робиш?

Або ось ще. Цим грішать дами радянських часів на пошті і в банках. Вони займають чергу до трьох-чотирьох кас. А раптом у якийсь із них вона встигне швидше на дві хвилини оплатити квитанцію!

Гарні і продавці деяких торговельних точках.

— Будете говорити всім, щоб за вами не займали!

Ага. Я стою в черзі в самому людному переході міста. Ви хочете, щоб я стояла і всім говорила: «От розумієте, каса зараз закриється, не займайте тут, будь ласка»? Для чого є огороджувальні засоби, ланцюжки, таблички з часом роботи, нарешті?

Мене це все настільки задолбали, що я перестала працювати папугою. Хочете потрапити в касу — стійте в черзі. Я ваш час економити за свій рахунок не збираюся.