За прекрасних незнайомок

10

— Алло?

— Добрий день, Іване Івановичу, мене звати Наталя, я з банку «*****». Вам зручно зараз говорити? Я б хотіла запропонувати вам пакет послуг як постійному клієнту, що вас цікавить ця пропозиція?

Що ж, чому б і не вислухати. От тільки… навіщо мені ваше ім’я?

У всій цій виголошеній скоромовці важливою є вся інформація, крім імені абонента співробітника. Поясніть мені, будь ласка, яке значення має в розмові, звуть чи звонящую мені дівчину (чи молодої людини) Інною, Марією або Наталею? Хіба мені знадобиться під час розмови вимовити її ім’я? Якщо у мене буде до неї якесь питання, то для того, щоб його поставити, не потрібно знати ім’я співрозмовника — досить просто вимовити це запитання.

Я згоден, що без імені співрозмовника не обійтися в різних групових конференціях по телефону або, скажімо, скайпу, де інакше не було б зрозуміло, до кого з людей, які беруть участь у розмові, ти звертаєшся. Я не сперечаюся, що без імені складно обійтися, коли гуляєш з компанією людей і хочеш щось сказати одному з них. Але це ж діалог! Невже, якщо я не попереджу своє питання зверненням «Наталя», ви не зрозумієте, що я звертаюсь саме до вас?

Тут останнім часом стало популярно пояснювати заблуждающимся людям, що саме вони не враховують, коли скаржаться на якесь явище. Не відмовлюся почути пояснення і для цього випадку. А поки — задовбали!