Їхала я минулого літа з роботи в метро — нікого не чіпала. І раптом до мене підсів величезний пяний мужик

74


Їхала я минулого літа з роботи в метро — нікого не чіпала. І раптом до мене підсів величезний п’яний мужик.
— Ей, мала, — каже мені, — хочеш, я подарую тобі машину???
Але поки я міркувала — чоловік заснув, а мені пора було виходити…
Вийшла я така вся зажурена з метро без машини… Підходжу до зупинки, сідаю на лавку в очікуванні автобуса, і тут до мене знову підсаджується величезний п’яний мужик. Приблизно такого ж типажу, як і попередній.
— Хочеш, — питає, — я тебе зараз огірками пригощу? Свіжі, з грядки… На х@й вони мені потрібні — цілий рюкзак?.. Не, я, звичайно, засолю… Ну, так і ти вдома салат зробиш?
А я думаю: «Ну, власне, машину, вже упустила — так хоч огірків співаємо… З грядки-то!
— Давай, — кажу, — сюди свої огірки! — і відкриваю рюкзачишко з Маленьким принцом.
Мужик блискавично відкриває свій похідний рюкзак і… дістає звідти шмат сала і пакет еклерів, примовляючи:
— Так… Ну, сало ти не будеш…, еклери я сам люблю… а ось і огірки… О! Глянь-но! А тут ще й помідори…
І — починає пересипати все це добро до мене в рюкзак…
А далі підхоплюється, як ужалений і застрибує у несподівано під’їхав автобус, викрикуючи на ходу:
— Приємного, апетиту, мала!!!
І адже не обдурив мужик: овочі виявилися що треба. Прям зі смаком овочів, а не пластмаси.Їли всією сім’єю — бажали здоров’я щедрому мужику.