Вже не Q, ще не P

33

З обов’язку служби спілкуюся з великою кількістю людей. Самий болісний і бридкий для мене момент настає, коли приходить година обмінюватися адресами електронної пошти.

Диктував мені як-то раз свою електронну адресу солідний дорослий чоловік, ведучий програму на телебаченні. Робив він це таким чином: називав мені російські букви, щоб я їх записала і подивилася, на які латинські букви вони написанням більше всього схожі. «S як долар» відпочиває.

Але більше всього задовбали ті, кому диктуєш адресу по-людськи, а вони мовчать весь розмова, сопуть, шелестить, а потім видають:

— А я алфавіту не знаю, ви мені нормально скажіть.

І починаєш під стрункий легіт колег мучити свій перекладацький диплом:

— P як російська «ер». R як «я» навпаки. C як російська «ес». J як ручка від парасольки.

І навіть у такому випадку співрозмовник може в будь-який момент опинитися мамонтом, образне мислення якого не здатне навіть зіставляти літери кирилиці та латиниці, і тоді він вимагатиме:

— Ви ось відкрийте Ворд, напишіть там великими літерами адресу своєї електронної пошти, роздрукуйте і скиньте мені по факсу.