Втіхи в чорних панчохах

63

Працюю менеджером з підбору персоналу, тобто питання задавати я спец. Але, зізнаюся, зглупив пару раз. На день Святого Валентина купував дівчині панчохи. Навіть не знаю, що на мене найшло:

— Здрастуйте, у вас панчохи є… жіночі? (Вже почалося.)
— Звичайно, адже це магазин жіночої білизни.
— (Ну, думаю, завтра на «Задолба!» буду.) Ви не подумайте, я дівчині. Які кольори?
— Стандарт: чорні, бежеві, білі і червоні.
— А покажіть чорні.
— Ось.
— А якість хороша? (Ціна кусається, хоча звідки мені знати, скільки коштує жіноча білизна?)
— Дивлячись для яких утіх… (чудова відповідь!)
— (Я вже червоний.) Добре, давайте. Тільки мені потрібен третій розмір… тобто не мені.
— Я розумію, молодий чоловік. Вам щось ще?
— Мені? Напевно, немає…

Продавець підвела мене до жарту, щоб я хоч якось розслабився. З усмішками на обличчях ми попрощалися. Типовий зразок хорошого продавця: і не нахамила, і вислухала, і тонко пожартувала. Незважаючи на повний провал з мого боку, я вийшов задоволений, а не збентежений. Дуже вдячний цій жінці!

Дівчина залишилася задоволена подарунком. Про те, як панчохи купував, я віддав їй не розповідати.