Все, я подаю на розлучення

208

Сил більше немає ці заскоки терпіти. Розумію, що мені попалася ось така особлива, є й інші, хороші, але ж любив, старався, все думав налагодиться, якщо з любов’ю і ласкою. Але виявилося, що немає і я більше не хочу витрачати на це свої сили..

Дружина у мене дуже уразлива, вловлювати ці моменти, коли вона образиться ні на що в черговий раз я вже ніби навчився, але чесно — втомився вже.
Бувають моменти реально різні:
— дзвонить мені на роботу, я їй кажу — пробач, котик, зайнятий зараз подзвоню пізніше. Десь через годину звільняюсь, дзвоню, а там вже сльози струмком. Виявляється пізніше ці 15 хвилин, але ніяк не годину.
— сусідка наша, жінка, старша за мене на 15 років завжди була блондинкою, а тут стою на балконі, дивлюся, іде вона — брюнетка. Я й кажу дружині — дивись сусідка пофарбувалася. Скандал на дві години зі сльозами і істерикою — ти мою зачіску не помічаєш, а чужу стару тітку побачив. Ніякі спроби донести, що різниця між блондинкою і брюнеткою очевидніше твоїх трохи підрізаних волосся не мали успіху.
— забув з роботи заїхати до якоїсь її подружці, забрати якісь там замовлені панчохи. Сказав завтра вранці завезу тебе, сама забереш — весь вечір сиділа надута. Навіщо тобі ввечері панчохи? Треба і все тут.
Загалом довго описувати, таких дрібниць вагон зібрався. Але восьме березня мене просто доканало. На вас коли-то ображалися за те, що ви принесли квіти, торт і подарунок? Причому на все відразу? Вранці, поки вона ще спала, метнувся за квітами і замовленим тортом. Квіти були хризантемами і скандал стався після вручення букета — які хризантеми навесні, це весняне свято, навіщо ти мені осінні і… бадабумс — цвинтарні квіти подарував. Я оторопіло простягнув торт, який замовив у своєї знайомої, що робить торти на дому.
— У кого торт замовляв?
— Тетяна зробила
— Значить ти її першої привітав, а не мене?
Сльози, закрилася в кімнаті. Тримаю подарунок в руці (колечко купив) стукаю, перепрошую по-всякому, відкриває двері, простягаю їй коробочку, взяла, відкрила і закинула в кут:
— І ти хочеш цим у мене попросити вибачення? Що ж таке кволе колечко вибрав? Або провини своєї не відчуваєш?
Тепер вже я розвернувся і поїхав до батьків, вона так і не зателефонувала, я теж. 2 роки разом прожили, але більше я не хочу, набридло відчувати себе винуватим постійно…
Це натура така, чи все-таки я винен?
(Користувач Ivan95)
Все, я подаю на развод