Ви що собі дозволяєте?

106

Іду сьогодні з роботи. Поруч з будинком у нас є магазинчик — чорт мене смикнув піти туди, хоча зазвичай я закупляюсь в іншому місці. Купила все, що потрібно, і раптом вирішила поласувати морозивом. Підходжу до молочного відділу, вибираю свій улюблений ріжок і йду на касу.

— Дайте «З****».
— Що?
— Ну, морозиво «З****».
— Яке морозиво?!
— «С****»
— Дівчина, ви що! Я морозивом не торгую! Це інший відділ! — з щирим обуренням вигукує продавщиця.

Оглядаюся: поруч ковбасний відділ, фрукти-овочі і риба. Яким місцем я повинна була зрозуміти, де мені розрахуватися за нещасний ріжок, невідомо.

— Та з чого ви взяли, що морозиво у мене! — продовжує продавщиця.
— Я в минулий раз тут за морозиво розраховувалася. (Ну так, це було кілька місяців тому, але конфігурація магазину з тих пір не змінилася.)
— Це, напевно, моя змінниця була, вона тут підробляє. У вас без здачі?
— Так.

Продавщиця вгамувалася, подала мені морозиво і наостанок повідомила:

— Ви мене запам’ятайте і більше у мене морозиво не просіть його тільки змінниця відпускає.

Блін, неодмінно. Ще і спеціальну папочку заведу з особистими справами і фотографіями.