У лазні-всі рівні

68

Задовбали люди, які в звичайному побутовому житті прикриваються своїми званнями і регаліями, до побутового справі, як правило, відношення не мають, але в теж час ці понти страшенно дратують оточуючих людей.

Картина в електричці, заходить чоловік середніх років (не дідусь, не пенсіонер) і просить молодого хлопця поступитися йому місце. Хлопець сказав щось, далі почувся крик на весь вагон?

— Та ти знаєш, хто я такий? Я полковник Іванов, а ти салага в армії хоч служив? Ну-ка, швидко поступився місцем старшому за званням!

Ну який ти полковник в електричці? В електричці ти звичайний пасажир, руки-ноги є, не пенсіонер по старості (хіба що, може бути, військовий, там дуже молоді «пенсіонери» бувають) і це не дає право командувати абсолютно сторонніми людьми, немов ти в армії.

Рада власників будинку з питання прибирання дворової території, рішення прийнято практично одноголосно. Приходить один з мешканців і починає кричати: «Та я такий-то великий начальник, мене ваше рішення не влаштовує». І далі починає роздавати мешканцям команди — що підписувати, що не підписувати, куди йти і чим займатися.

А коли йому кажеш що не він старший по будинку, командувати тут права не має, і що власники самі приймуть рішення голосуванням, починає кричати що він такий крутий начальник, він поскаржиться куди слід, всіх нас звільнять, посадять, повісять (потрібне підкреслити) якщо ми не приймемо потрібне ЙОМУ рішення. Начальник ти на своїй роботі, а тут ти власник, нарівні з усіма, голосуй як всі, і якщо твоє пропозицію прийме більшість, то буде по-твоєму, якщо ні, то вибач. Твої понти тут абсолютно недоречні.

Приходить до нас на роботу у велике виробництво новенька дівчинка. Три дипломи, чисто гуманітарного характеру. При цьому у неї робота виконавська, особливих навичок не вимагає, з виробництвом ну ніяк не пов’язана, щось типу секретаря. Сиди собі і займайся їй. Так ні, обов’язково треба лізти у виробничий процес і говорити керівників-професіоналів: «Тут у вас не так, тут у вас не так, як ви працюєте тут взагалі. У мене три диплома, я краще за вас знаю! От дурні то кругом!»

Тільки ти, люба, забула уточнити, що твої освіти суто гуманітарні, у виробництві ти ніфіга не розбираєшся. Але твої понти, ні до села ні до міста, тут вже поперек горла у всіх і у твого начальника теж. Тобі зробили вже три попередження — «не лізь зі своїми дипломами», а ти все ніяк не угомонишься? Четверте буде останнім, і ніякі дипломи тебе не врятують, хоч увешайся ними.

Ось такі от люди страшенно задовбали. Шановні, полковниками треба бути в армії, начальниками треба бути на роботі, а згадувати свої дипломи потрібно лише в тій ситуації, яка хоча б відповідає спеціалізації, написаної в них. А все інше — ваші пусті понти, вони нікому не потрібні, ви запам’ятаєте це.