Це шуба, тільки невелика

28

За півтора місяці до зимових морозів заманулося мені наївною в ательє зшити шубку — благо, будинки давно сумував без застосування непоганий хутро. Грошей зайвих немає, зрозуміло, але і носити-то треба щось по холоду. Стиснувши свій бюджет, викроїла я гроші на цю справу. Принесла. Доручили мене чудовою швачки.

— Коли буде готове?
— Через півтора місяці.
— А чому так довго?
— Роботи багато.

Що ж, розумію — не з чуток з цим поняттям знайома. Мені призначили число першої примірки і навіть число здачі замовлення. Знаючи, що шубка більше десяти днів не шиється, я пішла з легким серцем. Треба було ще тоді занепокоїтися: на всі питання закрійниця відповідала, відводячи очі.

Даний час. Сиджу зла: шубка, ясна річ, не зшита. Скроєна — і то тому, що я і ходила в ательє, і дзвонила кілька разів, і через знайомих пробувала впливати на річ. На запізнілою значно примірці (вже й морози спали) кравчиня щиро обурилася, з чого це я розраховувала в терміни отримати шубку — адже у неї багато роботи! Вибачитися їй в голову не прийшло; прямий натяк на те, що таку поведінку треба б фінансово компенсувати, теж викликав обурення.

А найцікавіше — те, що шубку мені так і не пошили. Зате у мене тепер є чудова хутряна шапка, яку я не замовляла. Цікаво, що ще мені їх адміністрація скаже?