Скейтборд в СРСР

62

Наближається літо, а це означає, що на вулицях все частіше можна буде побачити велосипедистів, хлопців на роликах ну і, скейтбордистів, звичайно.
Зараз, підійшовши до будь-якого перехожого і запитавши, що він знає про скейтбордингу, практично кожен скаже, що це дошка з коліщатками, на якій катаються виключно діти і підлітки. Ще можуть додати, що роликова дошка – це скоріше іграшка, ніж засіб для заняття спортом і проведення свого дозвілля.

Пропоную заглянути в минуле, щоб краще дізнатися, що ж таке скейтбординг насправді, і як він так міцно влаштувався в Росії.
Зачатки «скейта» з’явилися в СРСР наприкінці 1970-их років. Дошки потрапляли сюди в невеликій кількості, і, як правило, у якості подарунків і сувенірів з відряджень і закордонних поїздок.
Деякі ентузіасти намагалися робити скейти самостійно – в молодіжних журналах «Юний технік» і «Умілі ручки» періодично публікувались докладні креслення для виготовлення дощок, підвісок і коліс. До речі, назви скейта були дивовижними – «асфальтовий серфер» або «роликовий самокат».
Пізніше випуск «роликових дощок» освоїли і великі підприємства, і навіть оборонні заводи, переориентировавшиеся на продукцію масового виробництва.
І ось до середини 1980-их років скейтборди масово випускалися в багатьох містах Союзу: Ризі, Ленінграді, Вільнюсі, Рибінську і навіть в Молдавській і Казахської республіках.
І приблизно тоді ж «дошки» отримують статус виду спорту. В містах починають відкривати клуби та секції, починають роботу регіональні федерації скейтбордингу.
Але і це не все. Дивний для всіх скейт став з’являтися і в масовій культурі – радянському цирку і кіно. Ще в 1976 році циркач Анатолій Калінін, побачивши в іноземному журналі незвичайний снаряд, вирішив спробувати використати його в своїх уявленнях. Вийшло забавно.
Новий вид спорту завойовував серця молоді, правда з кінця 1994 року став зникати з-за несприятливої обстановки в сім’ї. І відродився лише кілька років потому, з появою перших спеціалізованих магазинів.
Скейтборд в СССР