Рюкзак — приманка для охорони

1

Ох вже цей огляд на транспорті… Я розумію, що він, напевно, потрібен для безпеки. Але те, як він проводиться, змушує зробити висновок, що він не для цього, а просто щоб задовбувати пасажирів. Адже ні про яку детальної перевірці мови не йде: речі проходять через рентген, і хтось упівока дивиться на екран. Цей хтось ні за що не відрізнить на рентгені батон хліба від брикету пластикової вибухівки, зате його параноя легко збуджується від рюкзака з апаратурою для концерту — мікрофонами, проводами для них і інструментів, гітарними примочками, в підсумку вам доводиться витрачати купу часу на суперечки, щоб в кінці кінців так і не пройти всередину.

А ще ви знали, що в метро вас не пустять з пакетом добрив? На вході на станції встановили радіаційний контроль, вельми чутливий. А калійні солі володіють слабкою, але цілком помітною радіоактивністю, і детектор радіації від них впевнено спрацьовує.

А критерії, за якими відбирають пасажирів для перевірки? Ось що, наприклад, пов’язано те, що рюкзак вважається більш небезпечним, ніж валізу? Їх не перевіряють практично ніколи — а рюкзак, яких би розмірів він не був, обов’язково змусять засунути в рентген. А виборча нелюбов контролерів до гітар? Їх теж завжди перевіряють, причому змушують відкривати, виймати з чохла. А коли мова йде про хороший дорогому інструменті, цього ой як не хочеться робити у сирому та холодному переході.

До речі, в правилах ні слова про заборону провезення радіоапаратури. Радіоактивні речовини провозити заборонено, однак природний калій не вважається радіаційно небезпечним і не підлягає контролю. І вже точно немає жодних законодавчих підстав для дискримінації рюкзаків і гітар. І ніколи не знаєш, яке ще негласне «не можна» спливе в метро. Не пустять або піддано оглядові з пристрастю через не тієї довжини волосся або форми одягу?