Росія, усміхнися!

32

Задовбали ті, що під них в російському установі (банку, магазині, техпідтримці) не стеляться — та ще з гордим написом «тільки в цій країні…» Ні, я не з техпідтримки, не клерк і не продавець. Хоча в молодості стояв за прилавком — треба ж було студенту гроші в сім’ю заробляти. Але навіть не цей факт визначив моє ставлення до світу, а моє виховання.

Виходячи вранці з дому, я першим ділом вітаюся з зустрінуті мешканцями, у дворі махаю рукою колегам-автомобілістам, по дорозі посміхаюся сусідам у транспортному потоці, першим кажу «Добрий день!» продавщиць і касиркам, дарую всім посмішки, похмурим відпускаю жарти і короткі анекдоти, відчуваючи у відповідь подяку і воспрянувшую радість людського спілкування. Мене знають у магазинах району, мене впізнають по телефону в техпідтримки провайдера, зі мною починають радісно вітатися першими, тому що спілкування зі мною приємно.

Хто я? Я психолог. І це я роблю життя навколо себе краще, а не життя робить мене гірше. А ви, плачучи, просто задумайтеся про виховання — і перевоспитайте спершу себе. Запевняю вас, життя навколо стане набагато більш приємною!