Прогулянки по мінному полю

98

Дорогі мої собачники, як же ви задовбали!

У вас зламається від того, що ви зберете какашки за своїм улюбленцем?

Та ні, у мене діти не гуляють, не вляпываюсь я по дорозі на роботу. Відверто кажучи, жодна людина в своєму розумі не буде ходити просто так тими стежками і газонами, якими ходять люди з собаками, у спробах обійти всі дитячі майданчики та місця підвищеного скупчення людей. Але ми ходимо. Два рази на день, сім днів в тиждень, 365 днів в році, найчастіше одними і тими ж маршрутами. Нам нема з чого особливо вибирати. І все загиджено. Вам самим не гидко?

Невже 30 секунд витратити, зібрати в кульок і викинути в найближчий смітник набагато складніше, ніж ходити, намагаючись не наступити в чергову купу. Уважно спостерігати за тим, щоб собаці довелося мити тільки лапи, а не «по самі вуха», відмивати кожен раз власні черевики?

Не образливо за свого пухнастого друга, який з-за вас же змушений гуляти з громадського туалету, а не чистого газону?

Та ні, тут не працює «краще не стане, якщо я почну це робити». Стане! На вашому маршруті стане на 14 куп на тиждень менше. В умовах зими ці купи нікуди не діваються, а лише прокидаються зверху снігом, а потім чекають першого потепління, щоб перетворитися в моторошне хлюпає місиво. Ви приберете за сезон близько 180-ти подарунків, що дорівнює цілій ванні лайна.

І ви позбавите задоволення ходити по цій ванні не тільки якусь тетечку, дядечку або лялечку. Ви позбавите від цього квесту себе і свою улюблену собаку. І потрібно для цього мати рулон пакетів і зайвих тридцять секунд.