Приїхав до мене один з Мурманська, служили разом. Обидва завзяті рибалки, але швидше любителі, ніж професіонали

17

Приїхав до мене один з Мурманська, служили разом. Обидва завзяті рибалки, але швидше любителі, ніж професіонали. Загалом, розглядаємо риболовлю, як спосіб відпочити від проблем, що нагромадилися.
Відразу вирішили, що за два тижні, які він у мене планує провести, хоча б раз потрібно вибратися на водойму, порибалити.
Сказано — зроблено…
З вечора зібрали простенькі снасті, упакували надувний човен, а вранці поїхали на озеро Муромське, що під Шатурой.
Приїхали, я зайнявся човном, а мій друг Леха вирішив зробити закид з берега на удачу. Абсолютно несподівано витягнув маленьку плітку.

Її ми, звичайно, відпустили, але вирішили ще спробувати удачу. Поряд з молодняком адже та велика може водитися.
Закидаємо вже удвох. Чекаємо хвилини три і знову покльовка. У Льохи. Тягне вже гарну таку плітку. Задоволений, радіє як дитина.
Виводить рибку, ось вона вже в повітрі. Леха витягає ліву руку вперед, щоб схопити здобич, як раптом зі швидкістю метеора з кущів вискакує щось чорне, кидається на плотву і повисає.
Леха очманілими очима, які розширилися, напевно, до розмірів царського п’ятака, дивиться на це, але від ступору нічого не може зробити. Як тримав, так і тримає вудку.
В наступну мить плотва під такою вагою зривається з гачка, а чорне пляма поділось в кущі, потягнувши з собою плітку, яку Леха вже вважав своєю.
Ще кілька секунд ми мовчки перезиралися, а потім нас охопив дикий ржач і посипалися стандартні питання…
— Ти це бачив?
Звичайно ж ми зрозуміли, що це був кіт. Звідки він там узявся, незрозуміло. Чи То сам прийшов, то його тут кинув хтось. Цього нам дізнатися не судилося.
Але така пригода на самому початку риболовлі нас здорово підбадьорило — вже не дарма приїхали.
От тільки ми ніяк не могли припустити, що це ще не кінець…
Відійшовши від бурхливих емоцій ми сіли в човен і все ж попливли на місце лову. Треба визнати, що з кльовом нам пощастило. Без особливої підготовки ми наловили риби в достатній кількості і вирішили відправитися на берег.
Дістали з води садок, поклали його в човен і вирішили, що розглянемо і упакуємо улов вже на березі.
Висаджуємося на берег, затаскиваем на сушу човен і першим ділом зайнялися рибою. Вирішили вибрати і викласти найбільші екземпляри щоб сфотографувати їх.
Приехал ко мне друг из Мурманска, служили вместе. Оба заядлые рыбаки, но скорее любители, нежели профессионалы
Здогадалися, що було далі?
Так! З кущів знову вискакує кіт, хапає найбільшу рибину і намагається з неї втекти. Тут Леха вже не розгубився, вирішив спіймати крадія, але наздогнати без шансів, тому Леха бере перше, що попалося під руку і кидає цим у кота.
Цим «першим, що попалося під руку» виявився невеликий багорик, який я беру на випадок, якщо трапиться великий екземпляр.
У кота, зрозуміло, Леха не потрапив, зате дуже «вдало» потрапив у човен і проткнув її.
Німа сцена…
Обидва мовчки дивимося на човен і спостерігаємо, як та здувається з характерним звуком.
І тут Леха видає фразу…
— Напевно цей кіт теж служив в ВДВ… своє взяв, ворогові завдав найбільшої шкоди.
Ми потім ще хвилин 15 від реготу розігнутися не могли. Такої риболовлі у нас не було ніколи, та й, напевно, вже ніколи не буде.