Привіт, кандидат № 184!

13

Сиджу на роботі, нікого не чіпаю. Раптом вхідний дзвінок на робочий телефон з анонімного номера.

— Здрастуйте, я рекрутер Іван Петров з компанії «Роги і Копита» (провідне кадрове агентство). Я знайшов вас на LinkedIn і хотів би зв’язатися з приводу можливих позицій.
— Добре, давайте обговоримо.
— Я відправлю вам мою контактну інформацію на ваш електронний ящик, а ви надішліть мені своє резюме, добре? Диктуйте адресу.

На цьому місці мені в голову закралися сумніви. По-перше, резюме у мене опубліковано в профілі. По-друге, там же опубліковано мою електронну адресу. По-третє, ми зараз з вами наживо, так би мовити, розмовляємо — ну так продиктуйте вашу контактну інформацію мені по телефону, навіщо такі складнощі?

Поки всі ці думки роїлися в голові, вголос я по слабкості характеру сказала:

— Добре, записуйте. Електронну адресу — моє прізвище на Mail.ru.
— А яке у вас прізвище?

Тут у нашій розмові настала тривала пауза.

— А можна я вам зараз в агентство передзвоню? Скажіть ще раз, як вас звуть? — нарешті сказала я. На цьому агент несподівано поклав трубку.

А задовбує те, що за цим персонажем може ховатися не той, про кого я і ви подумали — шахрай, хакер, спамер і так далі, — а Екшн сно справжній рекрутер з «Ріг і Копит». Тому що серед них зустрічаються абсолютно неадекватні люди, які ось таким ось чином виходять на зв’язок з кандидатами. І після такої розмови ця зірка поставить позначку на моєму резюме, що я проблемна, неконтактная і некоммуникабельная, занесе в чорний список і ославит серед колег. А потім побіжить на «Задолба!» і напише на весь світ, які тупі бувають кандидати.

Загалом, пам’ятайте: у кожної історії є як мінімум дві сторони.