Нянька за замовчуванням

29

Доброго часу доби!

Я жінка, я не люблю возитися з маленькими дітьми, і я люто, скажено задовбали. Задовбали тому, що в нашому суспільстві ще не до кінця зжитий дурний стереотип про те, що абсолютно будь-яку самку homo sapiens хлібом не годуй, дай поняньчитися з діточками.

Читач, напевно, уявив собі, що бризкає слиною чайлдхейтера. Але це не так — у мене є дитина, якого я люблю. Але чому, скажіть мені на милість, я повинна любити чужих дітей, особливо немовлят?! Жодного сімейного торжества не обходилось без того, щоб яка-небудь з сестер мого чоловіка не намагалася нав’язати мені в руки своє дороге чадо, пускає слину і перепачканное кашею (в кращому випадку!). Я не візьму — мені гидко.

І сидіти я з ними теж не буду. Племінника-третьокласника візьму хоч з ночівлею — нехай удвох пацани бісяться і граються в піратів. Але для малявок знайдіть іншу доглядальницю.

А фотографії «самих солодких булочок» у «Вконтакте»?! Чому люди вважають, що мене повинні приводити в захват голі дупи якихось лівих дітей?

Мені люблять заперечувати, що я, мовляв, в часи оні була така ж, на що я відповідаю: ні, не була. Я період дитинства свого дитяти благополучно пережила, і майже ніяких радісних спогадів у мене часу немає. Голим своєї дитини я не фотографувала, «покакусикам» і «рыгулечкам» не розчулювалася, іншим людям дитя не пхала. Вистачало тактовності і адекватності.

Хотілося б, щоб і оточуючим вистачало. Можете вважати мене черствою байдужої твариною, але вашим лялькам я розчулюватися не буду. Познайомте мене з ними через 10 років — я покажу їм Місяць у телескоп і навчу вирощувати кристали.