Не доставляє на багатьох рівнях

11

Шукаю роботу. Вакансій багато. Десь не підходжу я, десь не підходить мені — звичайна справа. Сьогодні, в черговий раз переглядаючи сайт з вакансіями, побачила непримітне: «Потрібен оператор зв’язку в поштове відділення». Так, гроші невеликі, якихось шість-вісім тисяч, але краще, ніж нічого. Подзвонила, домовилася, біля будинку навіть варіант знайшовся. Приходжу.

Робота нервова, з людьми і папірцями, монотонна, платять мало. До всього іншого — 12-годинний робочий день. Але і це ще не все.

Сказати, що я була здивована, — не сказати нічого. Окладу немає. Взагалі. Жодного. Скільки зробив, стільки й отримаєш. Зроблене множиться на якийсь невідомий коефіцієнт. Зі стелі вони його, чи що, беруть?

Навчання — окрема тема. Ви не можете знати рівень моєї комп’ютерної грамотності, як швидко я вчуся. Але навіщо мене відправляти на курси довжиною в місяць? Покажіть вашу програму, покажіть, як оформляти, перевірте — і все! Але ні, втрачати місяць часу, коли працювати нікому, вважається нормальним.

Дрес-код. Розумію, не варто одягатися, ніби ви зібралися на рок-концерт або на світський прийом, але обов’язковий діловий стиль… Невже ви думаєте, що бабусі з сусіднього під’їзду є справа до того, джинси на мені чи ні? Так і видно мене тільки по пояс.

Знаєте, не задовбали. Смішно. І трошки сумно. А працювати, напевно, піду продавцем.