Не чоловіча це справа

33

Вони народилися в один день в одному пологовому будинку. Їх мами жили в одному під’їзді, тому спочатку разом ходили гуляти з колясками. Потім вони й самі почали разом грати в одній пісочниці, потім стали відвідувати один дитячий садок, разом пішли в школу, разом робили уроки, разом їздили в літні табори.

Коротше, питання їх одруження був лише питанням часу. Час настав, коли він повернувся з армії, де придбав міцну робочу спеціальність, завжди затребувану і непогано оплачувану. Вона вчилася, а він забезпечував їх молоду і ще невелику сім’ю. Потім вона вивчилася, влаштувалася на роботу і стала активно рухатися по службовій драбині. Стала отримувати зарплату втричі більшу, ніж у нього. І сім’я, нарешті, змогла подумати про народження дитини.

Вона ходила на роботу до останнього. Не відсиджувалася там, продовжувала сумлінно виконувати свої обов’язки. А після народження було вирішено, що у відпустку по догляду за дитиною піде він для неї перерву означав би втрату кваліфікації, його ж спеціальність цілком дозволяла зробити паузу. Здавалося б, таке рішення можна тільки вітати. Але немає, з боку більш-менш знайомих почалося, самі здогадуєтеся, що. «Та де ж таке бачено, щоб мужик в декрет ходив?», «Ти що, не мужик, чи що, з пелюшками-сорочечка возитися?», «Ги-ги-ги, зізнайся, може, ти і народжував замість неї?» і т. д.

До честі сім’ї буде сказано, що їх ці насмішки анітрохи не зачіпали. Особливо якщо врахувати, що виходили вони в чималому ступені від тих декретниць, у яких чоловік вдома з’являвся тільки для вечері, телевізора і сексу.

Ні, мене ці глузували над Екшн сно турботливим чоловіком не задовбали. Вони мені просто огидні.