Мокровато-рідка вологість

34

Місто. Штовханина. Спека під сорок. Піт уже не тече, а біжить. Магазин. Мухи. На подив прохолодно — працює кондюк. Неосяжних розмірів продавщиця в халаті, лише нагадує про те, що колись він був білим, всім своїм виглядом показує, що одного кондиціонера магазин мало, і їй терміново потрібна персональний.

Народу небагато, але в кінці робочого дня всі намагаються якнайшвидше закупитися і звалити додому під прохолодний душ і протяг, що гуляє між вікнами. Продавець вже запарилась обслуговувати покупців, а тут я, такий веселий і життєрадісний:

— Пані, дайте мені, будь ласка, полторашечку самої мокрій і самої холодної води.

Секунд тридцять висить пауза. На обличчі продавщиці видно, що всі звивини мозку злиплися до межі, і думки за ним бігати не можуть. Я дивлюся на неї, вона на мене нерозуміючим поглядом. Приходить осяяння:

— Молодий чоловік, де ж я вам у кінці робочого дня буду мокру воду шукати?

Іржали разом.