Межа священна і недоторканна

11

А я все частіше замечаааааю… автомобілі, «крадуться» на червоне світло. Знаєте, такий: «Ща-ща-ща п’ять сантиметрів за стоп-лінію… ну, десять… двадцять… тридцять… півкорпуса… а, простіше проїхати!» І проїхав. Водії, прискорювані на жовтий сигнал світлофора, так само як і водії, що стартують (педальку в підлогу!) на цей же колір.

Звідки така зневага до кордонів?

Урок сорок хвилин, перерва — двадцять. Захеканий пацан запізнюється хвилин на п’ять. Питаю, де був? Каже, училка затримала. Бреше, мабуть, треба б перевірити. «Училка» гордо відповідає: «Ну так, він домашнє завдання не зрозумів, довелося затриматися на зміну». Альо, Титанік, он твій айсберг! Є чіткий регламент. «Від» і «до».

Не можна їхати на жовтий. Не можна реєструватися на конкурс посеред турніру. Не можна надсилати роботи день тому від останнього терміну. Не можна «я розумію, що вам заплачено за підйом на три поверхи, пронесіть вже й до шостого». Не можна приходити в п’ять вечора, якщо зустріч призначена на чотири (ой, ну я трошки припоздала, поду-у-у-умаешь…).

Але чомусь кожен думає, що всім, звичайно, можна, але от саме йому — можна. Ну всього на пару хвилиночок, три сантиметрика, п’ять километриков в часичек… Є розумні припущення. Я не сперечаюся. Але «завершив рух» і «втопил на перехресті» — це РІЗНІ поняття. Чому всі пам’ятають, що їх робочий день закінчується в 17-нуль-нуль (а то і в 16:50), але різко забувають, що продавець працює до 18:00, а не 18:05, 18:20, 18:40, навіть якщо вам ТЕРМІНОВО ТРЕБА подивитися он те плаття або це, або спідницю?

Передоплату я вам віддам… Коли-небудь, але виконайте роботу в строк!

Чекай мене вранці… Я приїду години на чотири.

Збирайся скоріше, ми виходимо! Тільки я ще причешуся, накрашусь і носик припудрю.

Термін прийому робіт закінчено! Слухай, візьми ще ось цю роботу, і цю… Всього-на день запізнилися.

Задолбали!