Мені кольоровий, милий

31

Працюю в «рукоблудном» відділі, куди «очманілі» пані та панове заходять за рукодільні приналежностями: тканинами, зав’язочками, кнопочками і бантиками.

Покупці у нашому відділі завжди знайдуть, чим здивувати продавця. Стою в широченній вітрини з замками-«блискавками», поправляю зразки. Підходить покупець, пильно дивиться на мене, потім на замки. Міркує трохи та й питає:

— Дівчина, у вас замки є?
— Ні, — спокійно відповідаю я.
— А за спиною у вас що? Замки!
— Чого ж тоді питаєте?

Трохи пізніше уривається хлопець з розпатланим волоссям:

— Дівчина! Замок потрібно терміново! 60 см! Темного кольору!
— Темного?.. Темно-зелений, темно-червоний, темно-сірий?
— Ой, а мене дружина попросила. Сказала, що темний. Зараз я їй передзвоню.

Питання, яке він поставив дружині, ми у відділі ще довго згадували з посмішкою на обличчях:

— Маш, тобі замок темний чи світлий?