І бідний гусар хоче висловити слово

58

Ну що ж, дві дружини, колишня
і нинішня, тут вже выплакались, скажу пару слів і я — чоловік.

Дорога колишня, вистачить пересмикувати факти. Читаю і розумію, чому з тобою розлучився.

Ставити на одну дошку другу дружину і епізодичних тимчасових дам, з якими я і сам знайомити дітей не хотів — це як, по-твоєму?

«Чужих дітей, читаємо — моїх». ЩО? НАШИХ! Те, що їх присудили тобі, не дає тобі права заважати їм спілкуватися зі мною. Закони тобі, мабуть, не знайомі. Нічого, якщо поліцію добре і правильно відлупцювати, познайомлять.

Тато з задоволенням піде з дитиною і в школу, і в лікарню, і куди завгодно… Але тільки школи по вихідних, коли мені дозволено з ним бачитися, закриті. А дитина, слава Богу, росте здоровим, як слон. Ось адже невдача, правда? Нічого, підросте, буде сам в гості приходити.

І якщо мама не може відповісти на питання, чому вони живуть не так добре, відповім я. Відповім прямо і чесно, з поправкою на вік. Тому що мама тата дуже сильно обдурила, а тато про це раптово дізнався і дуже засмутився. І більше не зміг з мамою жити.

І ось тепер, колишня дорога, давай підіб’ємо підсумок. Ти намагаєшся виховати дитину з нерідним батьком. Намагаєшся захистити його від спілкування з батьком рідним, від незручних відповідей на питання про наше минуле, від усієї тієї радості, яку я намагаюся йому дарувати. Адже брати участь у вихованні повноцінно у мене просто немає права! Після цього у тебе ще вистачає нахабства говорити, що хтось інший думає тільки про себе?

Як ти, напевно, могла помітити, у цьому тексті майже скрізь «я», а не «ми». Я просто знаю, як ти любиш чіплятися до слів, от і не даю тобі таку можливість. Цілу. Задовбали.