Хто не курить і не пє, той здоровеньким помре

12

Перший курс. Ми, радісні дівчатка, відзначили повноліття півроку тому, влаштовуємо вечірку в честь закриття сесії.

Нас підбадьорювала думка «Краще один раз нажратися на все життя, щоб потім пити тільки шампанське і тільки на Новий рік». Ми з подругою вирушили в досить пристойний продуктовий магазин, щоб купити саме-саме, але щоб не отруїтися — текілу. Видос у обох був що треба. Я: толстовка під курткою, на голові хустка (на вулиці -20, а шапку забула), в цілому схожа на малолітнього репера. Подруга: висока, в елегантній шубі, косметики в міру, сумка на руці дорога, — леді, одним словом.

Беремо текілу, вона підходить до каси, а я за нею. Продавщиця піднімає очі на подругу й підозріло пильно вдивляється в її обличчя. Через півхвилини я не витримую — влізаючи в полі зору продавщиці, простягаю паспорт, де прямо-таки написано, що вже можна, але не бажано, і взагалі-то такі напої начебто з 21 року, але нам-то вже можна, повірте! Продавщиця переводить погляд на мене і, посміхаючись, белькоче:

— Ой, паспорт не обов’язково!

Ну як не нажиратися, вибачте, після такого?