Хай живе мила Африка!

14

Я живу далеко не в самому північному, але в цілком собі тайговому сибірському місті. І мене люто, скажено задовбали необхідність щороку в зимовий період щодня і невідворотно добровільно-обов’язково перетворюватися в капусту. Ту саму, яка «сто одежинок», от тільки більшість з них ще й із застібками.

Отже, щоб просто вийти з дому, в період з середини листопада до середини березня, хоча б в магазин через дорогу або там викинути сміття (не кажучи вже про похід на роботу) мені потрібно надіти:

— вовняну шапку (валяється серед купи інших, не менш чорних і вовняних, що належать іншим членам сім’ї);

— шарф (втім, я його не ношу, уфф);

— футболку (носиться будинку), светр з широким коміром (він відмінно заміняє згаданий шарф, а на роботі доводиться знімати, т. к. жарко); на роботу доводиться також надягати сорочку;

— куртку (коли трохи тепло, -10 градусів) або дублянку (коли не так тепло, градусів -30−40);

— рукавички на хутрі або рукавички (втім, у «теплу» погоду, ті самі -10°, можна просто засунути руки в кишені, наплювавши на етикет);

— труси (теж носяться будинку), зверху трико або термобілизна, штани, або лижний комбінезон (практично хіт зимового сезону у нашому місті з тих пір, як тільки з’явилися у продажу в 90-х), але його також доведеться зняти на роботі;

— прості шкарпетки, шкарпетки вовняні (втім, у місті обходжуся і без них);

— зимові чоботи або берци (на хутрі, з товстою нековзною підошвою і повстяної устілкою), в яких в приміщенні ноги починають потіти вже через півгодини.

Також в процесі одягання необхідно:

— вибрати чиста білизна, парні шкарпетки, почистити щіткою заляпані брудом у відлигу штани або комбінезон;

— перевірити одяг на наявність дірок або розпустилися швів;

— застебнути, затягнути і перевірити численні блискавки, гудзики, шнурки та паски, так щоб не тиснуло, але і не розповзалася в сторони; а також, щоб сорочки-футболки не вилазили з-за пояса при нагибании і не скочувалися.

Плюс з собою треба взяти і розіпхати по кишенях:

— телефон (лежить на зарядці десь в кімнаті, а ти вже взутий);

— ключі (вчора переклав з штанів в комбінезон, а сьогодні йду в брюках);

— гроші на проїзд;

— барсетку;

— пакет на випадок походу в магазин;

— ну і вимкнути світло-газ, йдучи.

У результаті середній час одягання, збору і виходу з будинку займає мінімум хвилин 10. І це якщо все заздалегідь випрана, почищено і розкладено по місцях.

Та ще з ранку нерідко доводиться довго і уважно вдивлятися в обстановку за вікном, вивчати всілякі прогнози погоди по радіо та в Мережі. Щоб щиро вірити і сподіватися, що вийшовши вранці у відлигу з дому в легкій куртці і без рукавичок, ввечері не доведеться повертатися до -30° з вітром, з відмороженими руками і застудою.

Чи То справа Індія або Південно-Східна Азія: одягай своє кімоно/дхоті/саронг прямо на голе тіло, зверху — солом’яний капелюх, знизу — солом’яні ж сандалі, або взагалі босоніж і вперед, на поля, за верстат або там у ВУЗ — викладати.

Задолбали!