Голод не тітка

61

А мене в недавній історії про культуру прийняття їжі зачепив навіть не сам по собі гнилий снобізм автора, а повне нерозуміння того, що у різних людей, раптово, різний ритм життя.

Ось, наприклад, я — небагатий студент-заочник, підробляю кур’єром. У робочий день у мене часом не буває часу навіть для того, щоб просто піЕкшн ти до кіоску за цим самим фастфудом або склянкою кави. Уточнюю: швидко піЕкшн ти, швидко взяти і швидко піти далі. Вранці я не завжди встигаю поснідати, а після роботи, як правило, є й інші справи, тобто часу на вдумливе жування у мене практично не залишається.

І ось мені якийсь громадянин пропонує «зупинитися і відвідати спеціальне місце для прийому їжі». Кур’єру серед робочого дня (який зазвичай триває з дев’яти до шести, і в якому немає обідньої перерви). Тобто заради збереження чиїхось трепетних естетичних почуттів мені потрібно, мабуть, або звільнитися, або взагалі нічого не їсти.

Люто задовбали таким підходом. Ви ще людині, яка перебуває за межею бідності, розкажіть, як некрасиво, і шкідливо перебиватися з води на хліб, з вас станеться.