Диванні експерти

27

Я — викладач у вузі, і мене задовбали. Не студенти, не колеги і не Міністерство освіти. Мене задовбали люди, які знають мою роботу краще за мене. Вони роблять висновки на підставі того, що хтось десь їм сказав, а також сумнівного характеру досвіді знайомих і родичів і навіть серіалах.

Новий знайомий питає, де я працюю. Відповідаю і чую: «Та знаю я, як ви працюєте! Що там ці пари провести — легкота!» Я вже мовчу про те, що до кожної парі необхідно готуватися і обробляти величезний обсяг матеріалу, а дисциплін у мене не одна і не дві. Ми ще робимо купу паперової роботи, займаємося наукою і аналітикою. Легкота, прям зараз на моє місце йди.

Інший знайомий зауважує, мовляв, кльово, гроші лопатою гребеш, студенти хабарі дають. Так, є і такі викладачі, нечесні, але з чого ви взяли, що я до них ставлюся? Та й таких небагато, в основному блатні, які не бояться втратити роботу. Ах, вам сусідка казала, що все у внз беруть хабарі. А сусідка у нас хто, комірника? Ну так, експерт, її думка незаперечно.

Третій заявляє мені, що всі викладачі нічому не може навчити: його племінниця закінчила університет, а в професії нуль. Нічому не навчили її, бідолаху, за що тільки гроші платили. Кажу, що, може бути, справа в племінниці, ярої прогульщице, у якій кожен семестр була купа хвостів? Ні, не навчили! Напевно, їй викладачі свої мізки повинні були пересадити.

Слухати все це вкрай неприємно. Панове, не варто говорити про те, про що ви знаєте тільки з чуток. Як говориться, чуємо дзвін, та не знаємо, де він. Не треба так.