Чарівний госпрозрахунок

24

Я живу і працюю в Москві. Знімаю квартиру. Природно, у мене нерідко зупиняються друзі і родичі, хоч і живу я в однокімнатній квартирі. Вони мене нітрохи не задовбали, я завжди рада поспілкуватися і прийняти гостей. Але гостинність моя поширюється на близьких і приємних мені людей, але ніяк не на знайомих моїх друзів і друзів знайомих. На жаль, цю просту думку далеко не всі розуміють.

Спочатку я, не бажаючи псувати відносини, покірно погоджувалась прихистити «хорошу дівчинку» або «чудового хлопчика», які припадають далекими родичами або френдами у фейсбуці моїм приятелям. Як правило, я цих громадян бачила вперше. І всіх все влаштовувало, звичайно, крім мене. Думаю нікому не треба розповідати, що таке стороння людина в хаті, та ще й в одній кімнаті. Бували періоди, коли з 30 днів у місяці 25 я проводила з різними гостями.

А в один прекрасний день мені це набридло, я сіла і підрахувала: за квартиру я плачу 30 тисяч в місяць. Це тисяча рублів в день. Плюс комунальні платежі: світло і вода — 700 рублів. Весь час, що людина живе у мене, він миється, ходить в туалет, п’є чай, готує їжу, миє посуд, пере одяг. Інший раз тиждень з гостями збільшувала мої витрати за лічильниками до 2 тис. рублів.

І тут мене, що називається, торкнуло. Це що ж виходить?

— я змушена терпіти незручності, приймаючи у будинку незнайомої людини;

— вести світські бесіди, навіть якщо хочеться впасти і заснути;

— напоїти кавою і чаєм, якщо людина голодна — нагодувати;

— забезпечити постільною білизною, рушниками, шампунем, милом, туалетним папером та іншими дрібницями (а скільки у мене вытаскали шпильок, прокладок, косметики, продуктів і т. п. і не злічити);

— прибирати за гостями — теж моя почесний обов’язок.

Так мало того, я ще й плачу за це!!!

А коли днями мені зателефонувала тепер вже колишня подружка з проханням прилаштувати на тиждень чергову «хорошу дівчинку», я чесно запропонувала розділити плату за квартиру і порівну оплатити лічильники за тиждень. Виходило приблизно 4 тисячі рублів. Що ви думаєте? На мене страшно образилися. А на мою пропозицію пошукати готель за ті ж 4 тисячі обізвали, цитую: «Жлобской жаднюгою». Тобто ви хочете бути білими і пухнастими, спихиваете мені своїх знайомих, а жлоб — це я? Чудово.

З цього моменту я приймаю у себе тільки запрошених гостей. Звичайно, обставини бувають різні: хтось на літак запізнився, хтось залишився без грошей в чужому місті, всяке буває. І я потрапляла в різні ситуації, і мене виручали, і я не відмовлю людині в складному становищі. Але коли дорослі працюють люди їдуть на тиждень в Москву, часто залишаючи в магазинах значні суми, і не готові за це заплатити ні копійки за проживання, а іноді і за продукти — це взагалі ні в які ворота не лізе. Не хочете платити багато — живіть в хостелі. Не хочете платити взагалі — ночуйте на вокзалі. А мої двері для вас закрита і шваброю підперті.