Аудіовізуальні історії

13

Працював у фірмі, яка торгує комп’ютерами. В асортименті була комп’ютерна акустика з розряду «грає і гаразд». Заходить якось пан середніх років, зовнішній вигляд якого прямо-таки просить штамп «Зроблено в СРСР, ГОСТ 1234-67»:

— Дайте он ті колонки.
— Будь ласка.
— А вони гарні?
— За свою ціну — цілком.
— А яка у них АЧХ?

Мда… інженер-аудофил попався. І правда, які ж характеристики вказав невідомий китайський виробник для свого пластикового ширвжитку за 500 рублів?

— АЧХ немає, але тут вказано частотний діапазон від 20 Гц до 20 кГц.
— (з повагою) О, це хороші колонки!

Ну і слава богу. Головне, що клієнт був задоволений, чи не так?

Інший літній, спекотний, сонний день. В порожньому залі неголосно грає черговий діджей-сет, на моніторах, підключених через розгалужувач, б’ється в епілептичному припадку психоделічний взаємодія музики з «винампа». Забрідає нудьгуючий дідок років 70, чіпляється поглядом за монітори і залипає хвилини на дві. Коли я вже починаю турбуватися, його відпускає:

— А ось це можна записати на відеомагнітофон?
— Можна…

Просвітлений, розвертається і йде.